Країни ЄС – одні з лідерів світового споживання не ГМ сої у світі. При цьому вони забезпечують лише близько 40% від попиту завдяки місцевому виробництву цієї продукції. Основні джерела імпорту – Бразилія (сертифікована не ГМ соя) та Східна Європа (Україна, Сербія та ін.). Про це повідомила менеджер з якості та проєкту «Протеїнове партнерство» Асоціації «Дунайська Соя» Анастасія Радюк на міжнародній конференції «Baltic Grains & Oils Conference» 16 квітня в Ризі.
Щодо соєвого шроту – на сьогодні ЄС є третім за величиною світовим споживачем цієї продукції. Споживання соєвого шроту країнами ЄС у 2023/24 МР оцінюється на рівні 26,7 млн тонн. Вищі показники лише в Китаї (77,2 млн тонн) та США (35 млн тонн).
А. Радюк уточнила, що, за оцінками експертів, у 2024/25 МР споживання соєвого шроту в ЄС збільшиться приблизно до 28,3 млн тонн завдяки збільшенню виробництва м'яса птиці та стабілізації сектору свинарства.
Топ-споживачами цієї продукції серед країн ЄС, за прогнозами на поточний сезон, виступатимуть Іспанія – 4,5 млн тонн, Італія – 3,6 млн тонн, Польща – 3,1 млн тонн, Франція – 3,4 млн тонн, Німеччина – 3 млн тонн. Сумарно на ці країни припадає близько 60% споживання соєвого шроту в ЄС.
Щодо не ГМ соєвого шроту в ЄС-27 – його загальне споживання у 2023 році оцінювалося на рівні 2,6-2,8 млн тонн. Більша частина (понад 80%) використовується підприємствами птахівництва та молочного тваринництва.
До ТОП-10 споживачів не ГМ соєвого шроту, за даними «Дунайської сої», входять Німеччина (850 тис. тонн), Сербія (440 тис. тонн), Італія (350 тис. тонн), Норвегія (275 тис. тонн), Швейцарія (259 тис. тонн), Франція та Данія (по 250 тис. тонн), Австрія (200 тис. тонн), Швеція (173 тис. тонн) та країни Бенілюксу (150 тис. тонн).
