Погодні умови, стан сільськогосподарських культур у серпні 2019 року та еколого-технологічне забезпечення проведення сівби озимих культур в Україні - НААН України

Валові збори зернової продукції, які отримують останніми роками аграрії України, свідчать про те, що наша країна має потужний потенціал виробництва зерна, який здатний забезпечити не тільки внутрішнє споживання, але й збільшити об’єми його експорту, тим самим суттєво поліпшити економічні показники держави.

Вагома частка у зростанні урожайності та загальної кількості зібраного зерна належить озимим та ярим зерновим культурам, які є основою продовольчої безпеки та джерелом стратегічно важливої сировини для багатьох галузей переробної та виробничої сфери.

Такі незаперечні досягнення, а це не менше 60 млн т зерна щорічно, є не випадковими і стали результатом не тільки більш сприятливих погодних умов, але і підсумком тривалих наукових розробок та існуючих сучасних знань щодо формування високих врожаїв, наприклад, пшениці озимої, кращі сорти якої здатні забезпечувати урожаї більше 10,0 т/га якісного зерна. Не менш важливим є й те, що у вітчизняних зерновиробників з’явилися можливості користуватися новітніми світовими досягненнями з техніки й технологій вирощування, засобами захисту рослин та методами моніторингу стану посівів і точного землеробства на основі використання супутникових навігаційних систем. Все це, а також враховуючи родючі землі на більшості території, дало змогу нашій країні стати одним з найпотужніших виробників зерна у світі.

Степ України – центр виробництва товарного зерна озимих та ярих зернових культур, зокрема, пшениці, кукурудзи та ячменю, де їх вирощування ведеться в умовах підвищеного температурного режиму та фактично постійного дефіциту продуктивної вологи. Як правило, в степовій зоні кожного року відзначаються посушливі явища в тій чи іншій мірі, які мають суттєвий вплив на формування врожайності озимини, оскільки її потреби у волозі забезпечуються лише на 60–70%.

З кожним роком посухи стають усе частішими та інтенсивнішими, охоплюючи один раз на 10–12 років до 50–70% та 1 раз на 2–3 роки – до 10–30% території країни.

Несприятливі погодні умови впродовж вегетації (особливо якщо вони носять комплексний характер) майже завжди супроводжуються низьким рівнем врожайності як озимих, так і ярих зернових колосових культур. А тому з кожним роком все актуальнішим є питання щодо доцільності раціонального вирощування різних зернових культур в основних еколого-географічних зонах нашої держави, і зокрема, у степовому регіоні. Вже на сьогодні в південних областях України ставиться під сумнів ефективність культивації таких ранніх зернових культур як ячмінь, пшениця та тритикале ярі, які не здатні в умовах посухи забезпечити бажаний урожай зерна, який би міг конкурувати з потенціалом озимих зернових культур.

Від посухи страждають переважно ті посіви озимих зернових культур, які розміщуються після непарових попередників. За таких же умов по чорних парах вологи в ґрунті буває достатньо для нормального розвитку рослин і суттєвого негативного впливу посухи на посіви не спостерігається.

Дія посухи особливо сильно проявляється на схилах та еродованих ґрунтах, оскільки внаслідок стоку талих та зливових вод тут створюються більш посушливі умови, ніж на рівних полях. Негативний вплив посухи в першу чергу проявляється на ґрунтах із несприятливими водно-фізичними властивостями, передусім, на солонцюватих ґрунтах, які в степовій зоні досить поширені.

Достатнє забезпечення озимих зернових культур і ріпаку водою в передпосівний та осінній періоди вегетації рослин є важливою умовою одержання їх високих врожаїв. Встановлено, що між запасами вологи у ґрунті в період сівби та врожайністю зерна озимих культур існує тісний кореляційний зв’язок.

Найпосушливішою є друга половина літа й осінній період, що створює несприятливі умови для одержання сходів, укорінення та розвитку озимих зернових культур і ріпаку, особливо після непарових попередників. Майже щорічно спостерігається чітко виражена посуха в допосівний період, коли навіть по чорних парах не завжди вдається отримати своєчасні сходи. Так, наприклад, за останні 5 років у серпні 2016, 2017 та 2018 рр. кількість опадів склала відповідно 11,1, 0,7 та 0,0 мм при середній багаторічній нормі 35 мм (рис. 1).

Рис. 1. Кількість опадів у серпні за останні 5 років

Більше дощів відмічалося у 2015 та 2019 рр. (кількість опадів склала 51,2 та 72,5 мм відповідно), але всі вони спостерігалися в першій половині місяця, що за високого температурного режиму призводило до інтенсивного випаровування вологи з ґрунту і на час сівби озимих зернових культур в більшості випадків не дозволяло отримати своєчасні сходи.

В зв’язку з цим, враховуючи посушливі умови, які спостерігалися впродовж більшої частини серпня та можливу перспективу збереження спекотливої погоди на час проведення сівби озимих зернових культур в поточному році, особливо важливого значення набуває необхідність дотримання основних технологічних вимог при їх вирощуванні, де в першу чергу увага повинна приділятися сортовому складу та ключовим елементам агротехніки – попередникам, рівню мінерального живлення, строкам сівби, нормам висіву та глибині загортання насіння.

Аналіз гідротермічного режиму останнього літнього місяця свідчить про те, що впродовж цього календарного часу спостерігалася порівняно тепла, а в окремі дні – дуже жарка, майже без опадів, погода, оскільки останній інтенсивний дощ відмічався четвертого серпня.

Так, у першій декаді серпня утримувалася доволі прохолодна за температурним режимом зі значними опадами на початку звітного періоду погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах +15,3…+23,2ºС. В окремі дні температура повітря підвищувалася до +29,3ºС, а поверхня ґрунту прогрівалася до +55,5ºС. Разом з тим, в нічний час доби повітря охолоджувалося до +9,4ºС, а поверхня ґрунту – до 6,0ºС. Загалом середня температура повітря за декаду склала +18,5ºС, що було на 2,6ºС нижче середньої багаторічної норми. Такий температурний режим відмічався вперше за останні 10 років. До речі, найтеплішою за цей час видалася перша декада серпня 2010 р., коли середня температура повітря досягла +30,5ºС (табл.).

Середня температура повітря впродовж першої декади серпня, 2010–2019 рр.

Загальна кількість опадів становила 72,5 мм, проте практично всі вони випали у вигляді інтенсивного і тривалого дощу (близько 70,0 мм) на початку місяця. Середня відносна вологість повітря склала 65%, що було дещо вище середньої багаторічної норми. Такі погодні умови сприяли накопиченню продуктивної вологи в ґрунті.

В другій декаді серпня на фоні бездощової погоди відбулося суттєве підвищення температурних показників. Середньодобові температури повітря варіювали від +17,7 до +24,6ºС. Максимальні значення температури повітря підвищувалася до +31,5ºС, а мінімальні – знижувалися до +11,2ºС. Вдень поверхня ґрунту прогрівалася до +60,2ºС, а вночі охолоджувалася до +10,7ºС. Середня температура повітря за декаду склала +21,6ºС, що виявилося на 1,1ºС вище кліматичної норми.

Опади вподовж декади були відсутні. Середня відносна вологість повітря становила 61% і наближалася до нормативних значень.

Впродовж більшої частини третьої декади серпня спостерігалася дуже тепла, часом жарка, без опадів погода. Середньодобові температури повітря утримувалися на рівні +22,8…+25,8ºС. В світлий час доби температурні показники повітря та поверхні ґрунту підвищувалися до +33,2 та +57,0ºС, а в нічний час знижувалися до +15,7 та +14,0ºС відповідно. Середні значення відносної вологості повітря знижувалися до 43–55 %, а мінімальні – до 20–39%, що свідчило про наявність проявів атмосферної посухи.

Узагальнюючи погодні умови літнього періоду 2019 р., слід зазначити, що за гідротермічним режимом вони були в цілому доволі сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур. На фоні в міру підвищених температурних показників, що спостерігається останнім часом, вперше за останні п’ять років впродовж трьох літніх місяців було отримано найбільшу кількість опадів – 206 мм, що на третину перевищило середню багаторічну норму (рис. 2).

Рис. 2. Кількість опадів упродовж літнього періоду за останні 5 років

Як наслідок, порівняно добре вологозабезпечення ґрунту впродовж вегетації основних зернових культур дало змогу сформувати в поточному році гарні врожаї не тільки ранніх, але й пізніх зернових культур.

Наукою і практикою встановлено, що в районах недостатнього і нестійкого зволоження, до яких відноситься більша частина Степу, для вирощування високих і стабільних врожаїв озимих зернових культур і ріпаку першочергове значення мають прийоми, спрямовані на боротьбу з посухою в осінній період з метою одержання своєчасних сходів, накопичення максимальних запасів вологи в глибоких горизонтах ґрунту, а також заходи, що забезпечують сприятливу зимівлю посівів. Разом з тим, такий комплекс технологічних елементів не може бути єдиним і незмінним. Він може коригуватися залежно від метеорологічних умов року, біологічних особливостей сортів, попередників, поживного режиму ґрунту, забур’яненості тощо.

Як відомо, основна зернова культура – пшениця озима – дуже вимоглива до умов вирощування. В порівнянні з іншими зерновими культурами, враховуючи порівняно невисоку засвоювану здатність кореневої системи, вона потребує більш високого вмісту поживних речовин у ґрунті. Оптимальна реакція ґрунтового розчину знаходиться в межах рН 6,0-7,5.

Споживання азоту починається з перших днів росту і продовжується до кінця вегетації озимих зернових культур. Достатня кількість азоту в осінній період має значний вплив на інтенсивність кущення молодих рослин і на величину майбутнього врожаю. Найбільша потреба пшениці та ячменю озимих у фосфорі проявляється в початковий період їх росту, що позитивно позначається на розвитку кореневої системи, засвоєнні інших елементів живлення, підвищенні посухостійкості рослин завдяки зниженню транспірації води. Калійне живлення відіграє важливу роль у водному і вуглеводному обміні, накопиченні сухої речовини. Забезпечення озимих зернових культур калійним живленням ще восени сприяє кращій зимівлі рослин, утворенню міцної соломини, зниженню ураженості грибними хворобами. При внесенні калію повніше використовуються азот і фосфор рослинами.

Найбільш сприятливою для одержання сходів і кущіння пшениці озимої є температура +12…+14ºС. На завершальних етапах осінньої вегетації ріст і розвиток рослин відбувається за температури повітря в світлий час доби +10…+12ºС зі зниженням вночі до 0ºС і нижче. Такі коливання температури добре загартовують рослини і підвищують їх витривалість в зимово-весняний період.

Доведено, що пшениця озима краще росте при вологості ґрунту 70–80% НВ. У початковий період росту й розвитку рослин, коли коренева система їх тільки розвивається, важливе значення має зволоження верхнього шару ґрунту. Дружні сходи з’являються при наявності в 10-см шарі ґрунту більше 10 мм вологи. Нормальний розвиток рослин у подальшому (формування третього листка) можливе при запасах вологи не менше 20 мм в 20-см шарі, а при кущінні – 30 мм. При нестачі вологи в ґрунті у цей період вузлові корінці повільно ростуть, а розвиток вторинної кореневої системи їх істотно гальмується.

Важлива роль відводиться строкам сівби, своєчасність яких визначає дружність та повноту сходів, подальший розвиток рослин та формування врожаю. Порушення вимог цього процесу, тобто неякісне проведення сівби, призводить до помітних втрат врожаю зернової продукції. Як довели багаторічні дослідження, у степовій зоні найкращою продуктивністю та морозостійкістю характеризуються рослини пшениці озимої, які до завершення осінньої вегетації встигли розкущитися і утворити 3–5 пагонів. Щоб сформувати таку їх кількість необхідно мати 55–65 діб і суму ефективних температур 200–300ºС. Протягом цього часу рослини встигають акумулювати до початку зими достатню кількість пластичних речовин, внаслідок чого вони здатні краще протистояти несприятливим умовам як зимового, так і весняно-літнього періодів.

Визначення оптимальних строків сівби озимої пшениці залежно від сорту, попередника та рівня родючості ґрунту має дуже велике значення. За ранньої сівби, як свідчать дані науки і виробництва, складаються менш сприятливі умови для розвитку рослин і формування урожаю зерна в подальшому. У рослин ранніх строків сівби, які характеризуються тривалим періодом осінньої вегетації, перед початком зимівлі розвивається потужна вегетативна маса і глибокопроникаюча коренева система. Кущистість таких рослин, як правило, буває висока (5-7 пагонів), в результаті чого в подальшому утворюється багато неповноцінних продуктивних стебел зі слабко розвинутими колосками, які містять дрібне й щупле зерно. Крім того, в зв’язку з передчасним фізіологічним старінням ці рослини менш стійкі до несприятливих умов зимівлі, сильніше уражуються хворобами та ушкоджуються шкідниками і мають низьку зернову продуктивність.

Сорти, що менше реагують на строки сівби, тобто є пластичними, можна висівати і дещо раніше. Після непарових попередників зміщення строків сівби в бік ранніх має позитивне значення. Сівба пшениці озимої в напівсухий ґрунт, особливо в ранні строки, недоцільний, оскільки недостатні запаси вологи не забезпечують з’явлення дружних сходів і пізніше посіви зріджуються, а рослини бувають ослабленими, повільно розвиваються та пошкоджуються під час зимівлі. Тому сівбу за таких умов доцільно перенести на пізніший період, після опадів, але в межах рекомендованих оптимальних строків для даного району.

Незважаючи на відсутність продуктивних опадів і недостатні запаси вологи в ґрунті, окремі господарства степової зони вже розпочали сівбу ріпаку озимого. Проте, слід пам’ятати, що відхилення сівби від рекомендованих строків у бік ранніх може призвести до зменшення врожайності озимих зернових культур і ріпаку від 17 до 50%, а в бік пізніх – від 30 до 45%.

Агробіологічне обстеження посівів кукурудзи, проведене 30 серпня в регіоні, показало що залежно від строку сівби та біологічних особливостей гібридів різних груп стиглості продовжується період достигання зерна. Так, за надраннього строку сівби відзначено повну стиглість, за оптимального строку – початок повної стиглості, за пізнього строку сівби – воскова стиглість зерна. За надраннього строку сівби вологість зерна у гібридів кукурудзи різних груп стиглості становила 30–35%, за оптимального строку – 33–37%, а за пізнього – 35–39%. Добове зниження вологи зерна за останній тиждень у гібридів кукурудзи становило 0,2–0,3%. Для довідки: молочна стиглість зерна кукурудзи (вологість зерна 55–65%), воскова стиглість (вологість зерна 35–45%), повна стиглість (вологість зерна – менше 35%). На кожній рослині сформовано 1–2 качана із середньою озерненістю качана – 528–616 шт. зерен. На окремих площах відзначаються незначні пошкодження рослин шкідниками (совка) та ураження хворобами (сажка).

Соняшник зараз знаходиться у фазі достигання, а на окремих полях раннього строку сівби – у збиральній стиглості, діаметр кошика варіює від 13 до 21 см. В цілому стан посівів кукурудзи і соняшника переважно задовільний. Разом з тим варто відзначити, що рослини пізніх строків сівби страждають від дефіциту продуктивної вологи в ґрунті, тому на півдні України вже розпочалося збирання соняшника. Також проводиться збирання проса.

Рослини сої, маючи висоту 68–103 см, сформували по 35–58 бобів. Стан посівів добрий, місцями задовільний. Відзначається пошкодження рослин шкідниками (вогнівка). Враховуючи недостатні запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту, місцями проводиться пробне скошування сої.

Таким чином, підсумовуючи викладений матеріал, варто відмітити, що нині аграрії знаходяться на порозі завершального етапу збиральної кампанії 2019 р., а своєчасна сівба й достатнє забезпечення ґрунту поживними речовинами стануть вагомою запорукою гарного розвитку рослин озимих зернових культур і ріпаку в осінній період, що, в свою чергу, обумовить їх успішну зимівлю та високі показники врожайності зерна вже в наступному, 2020 році.

За матеріалами Національної академії аграрних наук (НААН) України