Минула зима виявилася чудовою ілюстрацією того, наскільки непередбачуваними можуть бути погодні умови за глобального потепління клімату, зумовленого багатьма факторами, серед яких антропогенна діяльність є однією з найголовніших. Тривале тепло протягом грудня і січня, коли рослини озимих зернових культур мали змогу навіть утримувати на певному рівні процеси життєдіяльності, а потім порівняно різке зниження температурних показників у лютому без сумніву позначиться на загальному стані посівів озимини. Але значних негативних наслідків очікувати не слід, що перш за все пояснюється помірно низькою температурою повітря та ґрунту, порівняно нетривалою дією морозів, наявністю на полях снігового покриву, хоча і незначного, але цілком достатнього, щоб забезпечити ізоляцію рослин від дії холоду. Позитивним виявилося і те, що ґрунт під посівами не був перезволожений, як це іноді буває в другій половині зимового періоду, що зменшило його теплопровідність, а отже суттєво загальмувало проникнення морозу до кореневої системи рослин.
Звичайно, не виключається помітне ушкодження листкових пластинок рослин озимих зернових культур, гарантовано воно буде у менш адаптованих сортів іноземної селекції, або ж там, де з різних причин відбулося загущення посівів і озимина незначною мірою переросла. Насамперед це стосується пшениці та ячменю озимих. Проте, подібні втрати вегетативної маси рослин після перезимівлі в тій чи іншій мірі відбуваються майже щорічно і, як правило, не впливають не формування врожайності. При цьому важливим є те, коли озимина відновить активну весняну вегетацію. Якщо це відбудеться за раннього терміну, то з підвищенням температури повітря регенерація тканин, зміна кольору листкового апарату, нарощування надземної маси рослин та подальший розвиток кореневої системи відбудеться досить швидко, що є дуже важливим за можливої посушливої погоди в подальшому.
Загалом більша частина лютого характеризувалася доволі прохолодною, дійсно зимовою, з помірною кількістю опадів погодою. В першій декаді утримувався мінливий температурний режим, який супроводжувався дощами різної інтенсивності та снігом. Якщо в першій половині цього календарного терміну середньодобові температури повітря варіювали від -1,8 до +3,2°С, то в другій – знизилися до 4,3–7,8°С морозу. В світлий час доби максимальна температура повітря підвищувалася до 7,0–8,4°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 12,3–14,1°С. В нічний час повітря та поверхня снігу охолоджувалися відповідно до -10,2 – -12,7 та -13,1 – -14,6°С. Середня температура повітря за декаду склала -2,7°С, що було на 1,3°С вище середньої багаторічної норми. До речі, в цей час відбувся стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0°С в бік її зниження, що засвідчило настання метеорологічної зими, початок якої зазвичай відмічається в кінці листопада – на початку грудня.
Загальна кількість опадів становила 12,8 мм, що виявилося на 1,8 мм більше середніх багаторічних значень. На початку другої половини декади з пониженням температури повітря на полях утворився незначний сніговий покрив висотою 2–5 см, що було додатковим, непрямим доказом можливого посилення морозів у подальшому. Середня відносна вологість повітря склала 83%, а її мінімальні значення знижувалися до 53%.
На завершення звітного періоду кількість снігу на полях значно зменшилася, місцями він взагалі був відсутній, а максимальна глибина промерзання ґрунту досягла 18–20 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої (3 см) знижувалася до -5,0 – -5,3°С, але була значно вищою за розрахункову критичну температуру вимерзання рослин, яка на той час становила близько -15,0°С для розкущених рослин та -13,0°С для тієї озимини, яка знаходилася у фазі 3 листків.
За останні шість років протягом першої декади лютого така температура повітря відмічалася не вперше – більше холодніше було в 2020 та 2023 рр., а тепліше – в 2021, 2022 та 2024 роках. Щодо опадів, то за цей час менша кількість атмосферної вологи спостерігалася лише в 2023 році (рис. 1).
Рис. 1. Середні значення гідротермічних показників у першій декаді лютого
Загалом перша декада лютого виявилася доволі сприятливою для озимих зернових культур, поступове зниження температурних показників забезпечувало необхідні умови для загартування та накопичення в тканинах рослин пластичних речовин, які б уможливлювали в подальшому підвищену стійкість озимини до низьких температур.
У другій декаді лютого продовжувала утримуватися порівняно холодна, місцями дуже морозна, з достатньою кількістю опадів погода. Протягом цього календарного терміну середньодобові температури повітря коливалися в межах від -2,8 до -12,4°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 2,1°С, а на поверхні снігу – до 6,4°С. Відповідно мінімальні значення температурних показників повітря і поверхні снігу становили -21,3 та -24,2°С. Середня температура повітря за другу декаду лютого склала -7,5°С, що було на 4,5°С нижче середньої багаторічної норми (рис. 2).
Рис. 2. Середні значення гідротермічних показників у другій декаді лютого
Кількість опадів, які випадали у вигляді снігу, як і в першій декаді, становила 12,8 мм, що було лише на 0,2 мм менше середніх багаторічних значень. Середня відносна вологість повітря склала 77%, а мінімальні значення цього показника зменшувалися до 50%.
Протягом декади середня висота снігового покриву знаходилася в межах 2–7 см, глибина промерзання ґрунту сягала 19–26 см, мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої (3 см) фіксувалася на рівні -5,5 – -6,4°С, місцями до -7,0°С, що було значно вище критичної температури вимерзання рослин, для більшості з яких вона складала 12,8–14,7°С морозу.
За останні шість років така порівняно низька температура повітря впродовж другої декади лютого спостерігалася не вперше, більш холодною погода була в цей час у 2021 р., тоді як кількість опадів протягом даного календарного терміну виявилася найбільшою.
Аналіз життєздатності пшениці озимої, який проводився в другій декаді лютого за допомогою експрес-методу, показав, що переважна більшість рослин (92–97%) залежно від попередника та строку сівби знаходилися в порівняно доброму стані. Насамперед це стосувалося посівів, де сівба озимини проводилася згідно існуючих рекомендацій.
В цілому, погодні умови звітного періоду виявилися доволі складними за температурним режимом, але за наявності снігового покриву на полях, навіть незначного, дія морозу на рослинні організми озимих культур суттєво послаблювалася, що все ж таки не виключає певне ушкодження посівів при деякому збігу обставин об’єктивного та суб’єктивного характеру в тому чи іншому господарстві.
Третя декада лютого характеризувалася дуже холодною, як для цієї пори року, майже без опадів погодою. Протягом цього часу середньодобові температури повітря утримувалися на рівні -5,2 – -10,6°С. В окремі дні повітря та поверхня снігу прогрівалися відповідно до -0,2 та 0,9°С, а в нічний час охолоджувалися до -15,8 і -18,7°С. Середня температура повітря за декаду склала -7,4°С, що було на 5,9°С нижче кліматологічної норми. Кількість опадів, які відмічалися у вигляді снігу, становила лише 0,6 мм, або 7,5% середньої багаторічної норми (рис. 3).
Рис. 3. Середні значення гідротермічних показників у третій декаді лютого
За останні шість років такий температурний режим впродовж третьої декади лютого відмічався вперше, а менше опадів за цей час випадало лише в 2024 році.
Протягом декади максимальні значення висоти снігового покриву та глибини промерзання ґрунту сягали в середньому 2–5 та 26–32 см відповідно. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої не була нижчою за -5,0°С, що було значно вище розрахункової критичної температури вимерзання рослин, яка на завершення декади складала -12,4 – -14,3°С.
Загалом, погодні умови декади, як і попередньої, були доволі непростими, але не й критичними для перезимівлі озимих зернових культур, про що свідчать перші результати відрощування (визначення життєздатності) рослин водним методом.
У цілому, впродовж лютого утримувалася порівняно холодна і малосніжна погода. Середня температура повітря за місяць склала -5,9°С, що було на 3,0°С нижче середніх багаторічних значень. Кількість опадів становила 26,2 мм, або 82% середньої багаторічної норми. За останні шість років протягом даного терміну така морозна погода спостерігалася вперше, а менше опадів випало тільки в 2022 році. (рис. 4).
Рис. 4. Середні значення гідротермічних показників у лютому
Підсумовуючи погодні умови календарної зими 2024/25 вегетаційного року (в. р.), слід зазначити, що вони відрізнялися суттєвими амплітудними коливаннями температурних показників та недостатньою кількістю опадів, але загалом були сприятливими для озимини.
Оскільки життєздатність озимих зернових культур упродовж зимового періоду визначається насамперед температурами повітря і ґрунту на глибині залягання вузлів кущіння рослин (3 см), доречним є проведення певного аналізу теплового режиму, які відмічалися протягом минулої календарної зими. Так, в середньому за грудень – лютий температура повітря склала 0,9°С морозу, що виявилося на 1,9°С вище середньої багаторічної норми. За останні шість років більш холодною впродовж цього часу була погода тільки в 2020/21 вегетаційному році (рис. 5).
Рис. 5. Середні значення температури повітря і ґрунту впродовж календарної зими (грудень–лютий), °С
Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої в найхолодніші дні знижувалася переважно до -6,4°С, що було значно вище розрахункової критичної температури вимерзання рослин. За минулий шестирічний період більш низькою температура ґрунту в зоні розміщення вузлів кущення озимини була взимку 2020/21 та 2022/23 вегетаційних років.
Система догляду за пшеницею озимою та інших озимих зернових колосових культур у весняно-літній період вегетації повинна спрямовуватися на створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою: 550–600 шт./м2 колосоносних стебел, якомога повніше забезпечення рослин елементами живлення і вологою, контролювання та дотримання задовільної фітосанітарної ситуації на полях. Тому мета комплексного обстеження посівів, крім визначення густоти, фази розвитку і життєздатності рослин після зимівлі, повинна передбачати визначення наступних показників: забур’яненість посівів (видовий та кількісний склад бур’янів), ураженість рослин хворобами і шкідниками, забезпеченість ґрунту елементами живлення, зокрема мінеральними формами азоту.
Як правило, ранньовесняний догляд за посівами пшениці озимої та інших озимих зернових колосових культур розпочинається з обов’язкового підживлення рослин, яке проводиться по мерзло-талому ґрунту або, якщо це не вдалося зробити з об’єктивних причин, провести за першої ж можливості виходу агрегатів у поле. В першу чергу слід підживлювати нормально ущільнені, але недостатньо розвинені з осені і ослаблені після зимівлі посіви, що дасть змогу рослинам швидко відновити та наростити вегетативну масу і забезпечити інтенсивний розвиток кореневої системи. Добре розвинені посіви, де озимина має 3–4 і більше пагонів, слід підживлювати дещо пізніше – в кінці весняного кущіння рослин, але якщо добрива в осінній період на таких полях не вносилися, то їх теж слід підживлювати за першої ж можливості, тим більше цього року, коли з підвищенням температури повітря та відновленням процесів життєдіяльності значна кількість поживних речовин була використана рослинами в пізньоосінній та впродовж більшої частини зимового періоду.
Разом з тим, при проведенні даного прийому слід враховувати попередник, за яким вирощуються озимі культури, вміст поживних речовин у ґрунті та погодні умови – це основні фактори, які мають суттєвий вплив на ефективність проведеного підживлення рослин ранньою весною.
Таким чином, стан посівів озимих зернових колосових культур на завершення календарної зими є порівняно добрим та задовільним, хоча і не виключається загибель рослин на окремих полях до 5–8% (не обов’язково від прямої дії морозів), що є власне звичайним явищем навіть за більш сприятливих погодних умов. Якщо озимина відновить активну вегетацію раніше звичайних строків, а подальший гідротермічний режим буде відповідати її потребам, є вагомі підстави зробити попередні прогнози щодо формування очікуваної врожайності, яка буде наближатися до середніх багаторічних показників. На сьогоднішній день, на жаль, суттєвим обмежувальним чинником зростання продуктивності рослин поточного року є недостатня кількість опадів упродовж більшої частини зимового періоду, а отже й відносно низькі запаси агрономічно цінної вологи в ґрунті, що за посушливої погоди в подальшому може призвести до небажаних наслідків.
За матеріалами Національної академії аграрних наук України
