Цьогорічна зима є яскравим прикладом того, якою буде погода в цей час у недалекому майбутньому. Підвищений температурний режим, відсутність промерзання ґрунту та помірна (в окремих регіонах недостатня) кількість опадів дозволили рослинам озимих культур продовжувати процеси життєдіяльності і навіть пройти хоча й незначний, але відповідний етап у своєму розвитку, що надзвичайно важливо, оскільки на більшості посівних площ їх стан на початку зимівлі залишався доволі слабким внаслідок посушливого передпосівного та осіннього періодів, що зумовило отримання доволі пізніх сходів. З одного боку, такий перебіг погодних умов має позитивний ефект, а з іншого – виникає питання, а що буде далі, якщо такими темпами підвищується температура повітря і навіть збільшення річної кількості опадів не може компенсувати витрати вологи з ґрунту, що частіше провокує утворення довготривалих посух, які перш за все мають негативний вплив на аграрну галузь, зокрема на зерновиробництво.
Аналіз річної температури повітря за останні роки свідчить про те, що вона має доволі стійку тенденцію до підвищення. Особливо теплим і посушливим видався минулий 2024 р., який відрізнявся не тільки найменшою річною кількістю опадів, але й найвищою температурою повітря за останнє десятиліття, яка становила 12,0°С, що було на 2,7°С вище середньої багаторічної норми (рис. 1).
Рис. 1. Середня річна температура повітря
Протягом перших двох місяців календарної зими вагомих причин для пошкодження, а тим більше для загибелі посівів не спостерігалося, оскільки грудень і січень відрізнялися невеликими амплітудними коливаннями температури повітря, яка загалом була значно вищою за середню багаторічну норму. Також слід зауважити, що впродовж цього календарного терміну було зафіксовано 41 добу із середньодобовою температурою повітря вище 0,0°С. Проте подібні явища під час зимівлі озимих, зокрема в південних областях, спостерігаються останнім часом щорічно і, як свідчать науковий та виробничий досвід, при поступовому зниженні температурного режиму перед можливим настанням значних морозів не завдають великої шкоди посівам, особливо при наявності снігового покриву. Разом з тим, враховуючи багаторічні спостереження, не слід забувати, що, наприклад, у зоні задовільної перезимівлі озимих культур, до якої відноситься більша частина Степу України, повторюваність загибелі пшениці озимої від вимерзання понад 30% ще донедавна становила 10–20 років.
За наявності підвищеного температурного режиму на тлі достатнього зволоження верхніх шарів ґрунту, в рослин озимих культур протягом більшої частини грудня та січня продовжували спостерігатися незначні процеси життєдіяльності – візуально це проявлялося у відростанні та збільшенні кількості та площі листкових пластинок, у розвитку кореневої системи, появі вузлових корінців тощо. Насамперед це стосується озимини з неглибоким висіванням насіння в ґрунт, а саме на 2–3 см, що дозволило отримати доволі швидкі сходи, а завдяки кращому прогріванню поверхні поля забезпечити більш інтенсивний їх розвиток – на завершення січня такі рослини утворили в середньому 2 пагони. Проте на більшості посівних площ на цей час пшениця озима утворила 3–4 листки, тоді як з припиненням активної осінньої вегетації, що було відмічено в першій декаді листопада, вона налічувала в середньому від 2 до 3 листків.
Більша частина січня характеризувалася доволі високою, як для цієї пори року, температурою повітря та порівняно незначною кількістю опадів, що для озимих зернових культур загалом мало позитивний ефект, зважаючи на сприятливі синоптичні прогнози на найближчу перспективу.
У першій декаді переважала мінлива за температурним режимом, але доволі тепла, як для зими, з помірною кількістю опадів погода. Середня температура повітря становила +3,2°С, що було на 6,9°С вище середньої багаторічної норми (рис. 2).
Рис. 2. Середні значення гідротермічних показників у першій декаді січня
Середньодобові температури повітря коливалися в межах +9,6 – -2,8°С. В окремі дні максимальна температура повітря підвищувалася до 11,2°С тепла, а мінімальна знижувалася до 7,2°С морозу. Поверхня ґрунту прогрівалася до +17,2°С та охолоджувалася до -8,5°С. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої в першій половині декади знижувалася в середньому до -1,9°С, тоді як розрахункова критична температура вимерзання рослин у фазі 3–4 листків становила -11,5 – -12,5°С, у фазі кущіння – -14,0 – -14,5°С. Короткочасне залягання снігового покриву та промерзання ґрунту не перевищувало відповідно 1,0 та 11,0 см. Середня кількість опадів за декаду становила 7,0 мм, що було на 3 мм нижче кліматологічної норми.
Протягом останніх 10 років така відносно висока температура повітря в першій декаді січня відмічалася вперше, а менша кількість опадів спостерігалася у 2018, 2020 та 2023 роках.
У другій декаді січня загалом продовжував утримуватися підвищений температурний режим та спостерігалася незначна кількість опадів. Так, середня температура повітря становила +0,4°С, що було на 3,2°С вище середніх багаторічних значень (рис. 3).
Рис. 3. Середні значення гідротермічних показників у другій декаді січня
Середньодобові температури повітря знаходилися в межах +1,4 – -2,6°С. У світлий час доби позначка термометра підвищувалася до 8,0°С, а в нічний час – знижувалася до -5,3°С. При цьому поверхня ґрунту прогрівалася та охолоджувалася відповідно до 10,1°С та -5,9°С. Загальна кількість опадів за декаду становила 3,6 мм, що становило лише третину середньої багаторічної норми.
Лише в окремих регіонах спостерігалися незначні опади у вигляді мокрого снігу, залягання якого було короткочасним у результаті дії підвищеної температури повітря.
Загалом за 10 минулих років така середньодекадна температура повітря відмічалася вперше, а менше опадів у цей час спостерігалося лише у 2020 році.
На завершення другої декади середня глибина промерзання ґрунту становила близько 6–9 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася лише до -0,9°С, що залежно від фізіологічного стану рослин було на 10–13°С вище розрахункової критичної температури їх вимерзання.
Упродовж більшої частини третьої декади січня, як і в попередній період, спостерігалася аномально тепла, як для цієї пори року, майже без опадів погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах -0,5 – +5,5°С. В окремі дні температура повітря та поверхня ґрунту відповідно прогрівалися до 8,2 і 13,2°С, а вночі охолоджувалися до -1,3 та -1,4°С. Середня кількість опадів не перевищувала 1,0–1,5 мм, хоча через вранішні тумани значення середньої відносної вологості повітря становили 83–94%.
Запаси продуктивної вологи в ґрунті під посівами пшениці озимої після непарових попередників становили в орному шарі 30–36 мм, у метровому – 89–105 мм, що відповідно становило 65–78 та 54–65% середньої багаторічної норми.
Зважаючи на усереднений температурний режим листопада, коли рослини припинили активну вегетацію, та двох зимових місяців – грудня і січня, слід зазначити, що цей календарний проміжок часу за своїми показниками виявився доволі теплим і сприятливим для перезимівлі озимих зернових культур. Середня температура повітря становила близько 2,0°С тепла, що було на 3,0°С вище середньої багаторічної норми (рис. 4).
Рис. 4. Середні значення гідротермічних показників упродовж листопада–січня
До речі, такий позитивний температурний баланс (вище нульової позначки термометра) впродовж цього періоду відмічається вже шість років поспіль. А тепліше протягом даного періоду за останні сім років було у 2019/20 вегетаційному році.
Загальна кількість опадів за листопад–січень становила лише 79,6 мм і суттєво поступалася середній багаторічній нормі, яка становить 117 мм. За останні 7 років така забезпеченість озимини атмосферною вологою відмічалася вперше. А тому зрозуміло, що на сьогоднішній день саме недостатня кількість опадів упродовж більшої частини зимового періоду та дуже низькі запаси агрономічно цінної вологи в ґрунті викликають у зерновиробників особливе занепокоєння, оскільки це в подальшому може мати негативний вплив на ефективність усіх технологічних заходів, які будуть задіяні протягом весняно-літньої вегетації в процесі догляду за посівами озимих зернових культур. Звичайно, що така ситуація на полі стосується не тільки озимини, але й тих культур, які будуть висіватися навесні.
А втім, перезимівля озимих культур ще не завершена, тому навіть очікувані порівняно сприятливі погодні умови в подальшому не виключають систематичної оцінки умов перезимівлі та стану посівів озимих зернових культур, яка повинна проводитися за комплексом метеорологічних факторів, головним з яких є мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння рослин, що характеризує ступінь шкідливої дії морозів. Однак багаторічні дослідження показали, що більш достовірним є визначення можливості вимерзання озимих посівів на основі не мінімальної, а середньодобової температури ґрунту, оскільки на стан рослин більший вплив виявляє не стільки абсолютний мінімум температури, скільки тривалість його дії.
Для оцінки умов перезимівлі озимих посівів також пропонується, наприклад, користуватися визначеними такими співвідношеннями температури повітря і висоти снігового покриву: при середній декадній температурі повітря -8°С висота снігового покриву на посівах має становити не менше 5 см, при -10°С – не менше 7 см, при -15°С – не менше 14 см і т.д. При порушенні цих співвідношень, коли під час морозів на посівах протягом трьох декад, які не обов’язково йдуть одна за одною, відсутній сніговий покрив відповідної висоти, спостерігаються значні пошкодження озимих культур, що може виявитися не відразу, а поступово. За цих умов для згубної дії низьких середньодобових температур ґрунту на глибині залягання вузла кущіння достатньо трьох-чотирьох діб, щоб рослинам було нанесено великі пошкодження. Особливо це є небезпечним наприкінці зимового періоду, коли внаслідок витрат запасних речовин та різких потеплінь стійкість озимини знижується.
Вимерзання рослин зовні характеризується зміною тургору клітин, побурінням і відмиранням тканин. Вирішальним фактором при вимерзанні є ступінь пошкодження морозами вузла кущіння, який є важливим та складним за фізіологічними функціями органом. При загибелі всіх листків, стебел та частини кореневої системи збережені вузли кущіння можуть регенерувати нові пагони зі «сплячих» точок росту і нову кореневу систему. Регенераційні властивості вузлів кущіння мають особливе значення при масовому пошкодженні надземної частини рослин протягом зимівлі, а також при пошкодженні шкідниками. Вузли кущіння дають початок вторинній кореневій системі озимих культур та слугують своєрідною ємністю запасних речовин, переважно вуглеводів, які відіграють велику роль у захисті рослин від згубної дії низьких температур та інших несприятливих умов перезимівлі.
Зниження температури ґрунту до критичних значень буває внаслідок низьких температур повітря і невисокого снігового покриву. Критичною температурою вважається така, при якій гине від вимерзання близько 50% рослин.
Для визначення стану озимих посівів є низка методів, а саме відрощування рослин у монолітах, у водному і цукровому розчинах. Найбільш об’єктивним і надійним способом визначення життєздатності рослин пшениці озимої в зимовий період є спосіб монолітів, відбір яких, згідно з рекомендаціями, необхідно проводити 25 січня, 23 лютого і 10 березня. Крім того, вважалося, що їх також слід відбирати і після різкого та тривалого зниження температурного режиму, а це завантажувало роботою агрономічну службу кожного господарства практично на всю календарну зиму і ранню весну та спричиняло значні матеріальні витрати. Проте, враховуючи відносно теплі зими впродовж останніх років, коли температура ґрунту на глибині залягання вузлів кущіння рослин озимих зернових культур, як правило, є значно вищою за критичні температурні показники, актуальність найбільш трудомісткого, але достатньо інформативного методу монолітів практично відійшла на другий план, у господарствах передусім віддають перевагу найбільш доступним і легким у використанні експрес-методам та візуальному огляду і аналізу стану посівів у польових умовах, що для підготовленого спеціаліста не викликає особливих труднощів.
Таким чином, враховуючи розвиток рослин озимих культур на завершення січня та зважаючи на прогнози погодних умов на найближчу перспективу, можна стверджувати, що значної загрози посівам на завершальних етапах зимового періоду не передбачається. Більше того, є велика ймовірність відновлення активної вегетації озимини в порівняно ранні строки, що за гарної вологозабезпеченості ґрунту (неодмінно будемо в це вірити) та якісного догляду за посівами може забезпечити достатньо вагомий урожай, кількісні показники якого в кращих господарствах не будуть поступатися минулорічним. А тому, з огляду на такі погодні умови, в багатьох господарствах уже на сьогодні проводиться підживлення посівів озимини азотом, оскільки на початку весни (внаслідок різних умов: тривалі дощі не дадуть змоги вчасно вийти в поле, швидке пересихання верхніх шарів ґрунту тощо) цей технологічний захід може бути менш ефективним, що неодмінно позначиться на рівні врожайності.
